Ми наче зовсім різні

Количество просмотров: 137

Автор Antonenko Andrii в . Опубликовано Без рубрики

Ми наче совсем різні,
один з одним несхожі,
ми наче у тій пісні: коми й крапки,
окремі літери, слова,
уривки фраз,
ми наче ноти:
роздрібнені й застіглі на папері,
нерухомі, мовчазні, сумні й поодінокі,
зпустошені жіттям,
зневірені словами, зтерті часом.

Ми наче зовсім різні

до поки,
до поки не відчули хвилі коливання,
поштовх ритму,
побачили гармонію роздрібнених часток,
вогонь очей, які дарують щастя, 
відчули дотик рук, простягнутих немов розкриті крила,
що обіймають нас та тягнуть в коло,
у самий вирій танцю,
що ще на мить не зупинявся,
ніразу і ніколи,
нанизуючи в пісню нові слова і ноти,
що дивиться кризь наші очі
в центр свого руху,
торкається руками, кричить і шепче
щоб пробудити,
дати поштовх,
до життя,
до щірих посмішок, до сліз в очах,
до вдячності,
до розуміння єдності мелодїї і щастя.

Ми наче зовсім різні,
та це не так,
бо в будь-якої формі порожнеча,
у тишині — мелодія,
у нерухомості — танок,
в несказанній молитві — сенс,
у оберті – краса,
в камінні — рух,
у русі – спокій,
а в нас – любов, що льється як вода,
розносіться словами й вітром,
бринить немов сльоза.

Ні, ми не різни, ми тисячі уламків дзеркала,
ми пісня, що звучить
в усі часи.

Другие записи раздела:

  

Написать ответ

Ваш комментарий будет первым!

Войти с помощью: 

 
[pt_view id="1d51aab437"]